1
0
7 січня 2021 року виповнилося 120 років від дня народження Василя Григоровича Чумака, українського поета, публіциста, громадсько-культурного діяча.
Люблю. Лелію. Обів’ю її – прозоро-мармурову, свою весну, таку вирову, в жагучі вінця переллю – весну свою; і дзвінко з вінців будем пить отруту спрагло – пелюстками, і будем п’яні, а за мить впадем осінніми листками – за мить – любить.
Василь Чумак, якому належать рядки, написані вище, був одним з найгеніальніших українських поетів ХХ століття. Він загинув у несповна 19 в денікінській контррозвідці в Києві. В 20-ті був проголошеним одним з зачинателів української радянської літератури. В 30-ті опинився серед замовчуваних, заборонених, бо ж попри революційне минуле належав не до комуністів, а до боротьбистів. В 50-ті реабілітований, але уже як правомірна комуністична постать. Сьогодні знову призабутий з тієї самої причини.
Василь Григорович народився в м. Ічня в селянській родині. Перші поетичні твори Чумака вийшли друком у 1917. У 1918 закінчив Городнянську гімназію на Чернігівщині. Представник модерністичної течії в українській літературі. Автор низки оповідань, критичних статей (“Революція як джерело”, “Євангелія Новітнього Заповіту”) та нарисів. Належав до Української партії соціалістів-революціонерів (боротьбистів).
1919 — відповідальний секретар радянського літературно-мистецького журналу “Мистецтво” і одночасно – співробітник бюро пропаганди Всеукрліткому при Наркомосвіті. У виданій 19-го року в Одесі колективній збірці “Червоний вінок” Чумак надрукував цикл поезій під назвою “Червоний заспів”. В умовах денікінської окупації — в ув’язненні, а згодом — на підпільній революційній роботі. Разом із Г.Михайличенком розстріляний у м. Київ денікінською контррозвідкою.
Збірка поезій Чумака “Заспів” (1920) мала значний вплив на розвиток революційно-романтичного напряму в українській поезії.
Василь Чумак належав до покоління, яке робило українську революцію і до покоління, яке в трагічних умовах трагічно роздвоїлося. Більша частина категорично не прийняла революції пролетарської. Василь Чумак сполучав в собі риси і українського націоналіста і людини, яка справді прагнула не лишень національного, а й соціального визволення селянства. Це й привело його до боротьбистьської партії. Нагадаю, боротьбисти виникли на основі лівого крила українських есерів, пізніше пішли на спілку з комуністами. Декілька провідних постатей боротьбистів: Гринько, Любченко, Шумський відіграли активну роль в подіях розстріляного відродження, але практично всі колишні боротьбисти були репресовані в 30-ті, тоді боротьбист було синонімом ворогу народу. До цього трагічного відламу українства і належав геніальний поет Василь Чумак.
Дві душі: одна шукає бурі, струн шалених на бандурі, срібно дзвону, блискавок, поезій, братніх марсельєзів. А друга... друга – блакитний спокій вдалині, де степ широкий, танки мрій тремтючих, ніжних-ніжних, в шатах білосніжних. Мов шляхи-плющі переплелися, дві душі моїх зійшлися, і чого я прагну: чи спокою, чи гучного бою?
Джерела інформації Енциклопедія історії України та стаття Сергія Грабовського “Країна Інкогніта”. Василь Чумак