0
0
Голова Верховної Ради Дмитро Разумков підписав постанову про встановлення 14 травня Днем пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни. Верховна Рада рекомендує Міністерству культури та інформаційної політики забезпечити створення Українським інститутом національної пам’яті із залученням
інститутів Національної академії наук України списку осіб, які, ризикуючи своїм життям і життям рідних, допомагали євреям уникнути терору нацистів у роки Голокосту.
В Україні за роки німецької окупації (1941-1944) загинуло за різними даними від 1,2 до 1,4 млн. євреїв.
Сьогодні в нашій державі відомі 248 місць масового вбивства євреїв: Бабин Яр в Києві, Янівський табір у Львові, Дробицький Яр поблизу Харкова, Жандармська Балка в Дніпропетровську, табори Бердичева, Житомира, Хорола, Радомишля, Умані …
Одним з найбільш трагічних і пам’ятних місць в місті Харків є Дробицький яр. Цей меморіальний комплекс, що знаходиться в східній частині міста, уособлює знак скорботи і печалі про тисячі загублених життях. Тут в період другої світової війни відбувалися масові розстріли червоногвардійців, євреїв і мирних жителів Харкова.
Історичні факти
Історія Дробицького хутора починається в 18 столітті. Цей невелике селище знаходиться в верхів’ях яру, навпаки схилу Чугуївського тракту. На карті Дробицький Харківський повіт з’явився в 1788 році.
У 1941-42 роках в Дробицький яр увійшов в історію як місце розстрілів нацистськими окупаційними військами цивільного населення. 24 жовтня 1941 року в Харків увійшли фашисти, і вже 5 грудня здійснювалася перепис міського населення, в якій євреїв заносили в окремі списки. Вже 14 грудня євреям наказали покинути місто. Їх переселили в район Харківського тракторного заводу, в робочі бараки, що залишилися після будівництва, в яких організували єврейське гетто. Кожен день більше 300 чоловік відправляли в Дробицький яр, де вони були розстріляні.
У 1942 році гетто припинило своє існування. Крім євреїв, в яру було розстріляно полонені червоноармійці і душевнохворі люди. За даними Державного архіву Харківської області в період війни тут було поховано близько 20 000 чоловік.
Це страшне місце порівняно тільки з Бабиним Яром під Києвом і Львівським Яновським табором. Атмосфера болю, скорботи і трагедії змушує стискатися серце і пронизує до глибини душі. Ще трохи про цей час можна дізнатися в Історичному музеї Харкова.
Меморіал Дробицький яр – це Меморіал жертвам Голокосту. Його будівництво почалося в 1992 році і було освячено православним священиком. Але через матеріальні труднощі будівництво було припинено і тільки в 2005 році відбулося урочисте відкриття Меморіального комплексу, який являє собою 20-метровий обеліск, траурний зал з Чашею скорботи і знака Менори. Менора – це одна з головних святинь єврейського населення, традиційний семисвічник. У Меморіал щорічно відвідують, запалюються свічки і співчувають глибині трагедії. Тут увічнені імена загиблих на планшетах білого мармуру і звучать траурні мелодії.
“Особливим районом” назвали німці територію навколо містечка Тракторного заводу. І мало хто тоді здогадувався, що приховалася за тою таємничістю, аж поки у грудні 1941-го у бараках Верстатобуду та 8-го тресту, а потім у Дробицькому яру зондер-вбивці не почали вершити свої криваві злочини. Всього за три тижні вони розстріляли там десять тисяч наших співгромадян, чия “провина” полягала лише у тому, що вони були євреями…
Такими словами починається Книга пам’яті Дробицького яру, з якою можна ознайомитися у бібліотеці Центру.